Автор цієї книжки, Леонід Олександрович Сапожников, народився 1937 року в Києві. Закінчив механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка і працює в одному з науково-дослідних інститутів столиці України.
Фах автора, можна сказати, визначив жанр, у якому він пише,— це науково-художня література. За кілька останніх років у видавництві «Веселка» вийшли друком його книжки: «Розповіді про кібернетику» «Терра інкогніта», «Курс — полюс».
Книжка, яку ти тримаєш у руках, наш юний читачу,— дебют Леоніда Сапожникова як письменника-фантаста. Сподіваємося, що тобі сподобаються цікаві знахідки автора, і не раз м'який гумор Леоніда Сапожникова викличе твою доброзичливу усмішку.
Читати "У нас в Кібертонії"
u_nas_v_kibertonii_040813.djvu (1,5 MB)
Віршики "Маки на снігу", "Сліди", "Три лижні", "Завтра в школу", "Козубок-колобок" та інші.
Оповідання про школярів "Михасів борщ", "Бабусина пляма", "Як зникли чорнильниці" та інші.
Ніхто не може визволити вродливу дівчину Цілину з полону лютого чаклуна Вуховія. Не один богатир марно бився з ним за царівну. Та ось прийшов дужий і гарний син Коваля. Про його цікаві пригоди і подвиги і розповідає ця казка.
Віршики для малят, що допоможуть їм навчитися рахувати до десяти.
ВИПАВ ЗУБЧИК
Коли Дмитрик їв яблуко, в нього випав зубчик. Не болів, тільки хитався, і випав, як маленький камінчик. Дмитрик затис його в жменьці, підійшов до дзеркала, роззявив рота і, побачивши щербину, сказав бабусі:
— Я вже беззубий.
— Не беззубий, а щербатий,— поправила бабуся.— Але не журися, новий виросте, а цей закинь на горище і прокажи: «Мишко, мишко, візьми собі кістяний зубчик, а мені дай залізний!»
«Не хочу залізного,— подумав Дмитрик,— нехай виросте такий, як був».
З таких коротеньких оповідок і складається книжка.
Повість «Острів Забутий» — це твір про цікаві будні школярів.
Читач охоче познайомиться і полюбить допитливих і наполегливих героїв книги, побуває разом з ними в чарівних дніпровських плавнях, де власними руками відбудовують діти зруйнований мисливський будинок і створюють у ньому клуб юннатів, опуститься в темну таємничу печеру на Кучугурах і відкриє багатющі родовища марганцевої руди, спостерігатиме таке захоплююче і водночас страшнувате полювання на вовка, переживе багато інших незвичайних пригод.
Прочитавши цю книгу, юні читачі побачать, як цікаво можна провести літн' канікули, коли добре пом'ркувати, як багато можна зробити за літо корисного і разом з тим прекрасно відпочити, загартуватися.
Мокрієв Юрій Олексійович народився 1901 р. у м. Новомиргоро-ді на Херсонщині в сім'ї тесляра. Закінчивши місцеве чотирикласне училище, Ю. Мокрієв працював на пошті телеграфістом.
Пізніше він переїхав до Києва, де закінчив підготовчі курси для вступу до інституту і трохи вчився живопису. Працював художником при заводському клубі Арсеналу — оформляв демонстрації, вистави драмгуртка. Тут він пише свою першу п'єсу «Реп'яхи» («Віддай партквиток»).
За довгі роки творчої праці Ю. Мокрієв написав багато п'єс, сценаріїв для Київської кіностудії, кілька збірок гуморесок, роман «Плавні палають».
Повість «Острів Забутий» — це перший твір письменника для дітей.
Оповідання А. Пашкевича присвячені спогадам дитинства, в якому були і радість, і смуток, завжди жила материнська любов і материнська пісня; чудовим людям, з якими звела його доля. Читач дізнається також, як народжувалися кращі пісні автора, що так полюбилися і в нас на Україні і за її межами. Герой оповідань А. Пашкевича — людина, яка понад усе любить рідний край, вболіває за його долю.
У книжці подані також тексти і ноти таких пісень, як «Мамина вишня», «Степом, степом», «Хата моя, біла хата», «Виростеш ти, сину» та багатьох інших.
Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky