Книги 201 - 210 (всього знайдено 2472)
Пригоди Робінзона Кукурузо
Жили собі двоє хлопців. «Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні»,— казав про них дід Салимон. І от несподівано ці хлопці натрапляють на слід надзвичайної шпигунської таємниці...
Той слід веде наших героїв через численні пригоди, захоплюючі й кумедні, до...
Е, ні! Думаєш, так тобі зразу й розкриється таємниця? Де це ти бачив, щоб таємниці розкривалися ще до того, як почалися пригоди!.. Отже, читай...
kukuruzo_170814.djvu (6 МВ)
Читати "Пригоди Робінзона Кукурузо"
Зайчик-прибивчик
Поміж бронзовими стовбурами лісу гасав сердитий вітер. Навіяло снігу на промерзлу землю, і в його пухкій постелі шукали притулку лісові мешканці...
Чарівне горнятко
Читачеві дарують свої скарби казкарі Івано-Франківщини. Їх мудре слово навчає добру, чесності, хоробрості. Багаті на фантазію, казки відкривають захоплюючий світ і дітям, і дорослим.
charivne_gornyatko_050814.djvu (3 МВ)
Читати "Чарівне горнятко"
Про маленького бичка
Дві казочки для найменших "Про маленького бичка" і "Вузлик".
Слон Трубальський
Вірш про забудькуватого слона. Переклад з польської Марії Пригари.
Троє поросят
Були собі на світі троє поросят. Троє братів. Всі однакові на зріст, кругленькі, рожеві, з однаковими веселими хвостиками.
Навіть імення в них були схожі. Звали поросят: Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф...
Мураха з жалом
Послухайте, яку дивну історію нам вдалося узнати в густому темному лісі. В тому самому лісі, посеред якого є широка галявина з барвистими квітами і зеленою запашною травою...
Мишеня і горобенятко
Були собі Мишеня та Горобенятко. Обидва сіренькі, обидва прудкі, обидва моторні. Завжди одне одному допомагали, раду радили.
Якось надумали друзі посіяти пшеницю. Знайшли насіння.
Мишеня писком землю зорало, Горобенятко ніжками її заборонувало. Та й засіяли вони поле пшеницею.
Гарна вродилася пшениця! Горобенятко цвірінькає, а Мишеня з радощів весь час лапки потирає.
Почали вони збирати врожай. Мишеня гострими зубками вижало пшеницю, а Горобенятко обмолотило її крильцями. Але ж і дружно попрацювали!
Зібрали вони врожай, заходилися його ділити на дві рівні купки. Ділили-ділили, але одне зернятко весь час було зайве.
Мишеня й каже:
— Моє зернятко! Коли я землю орало, носа собі обідрало.
— Авжеж!—настовбурчило пір'я Горобенятко.— Гадаєш, мені легко крилами пашню молотити? Досі отямитися не можу, всі крила собі пошарпало.
Сперечалися вони годину, сперечалися другу! Раптом Горобеня схопило зернятко та й полетіло собі. От яке!
І припало все зерно Мишеняті. Зажило воно тоді на славу. А Горобеня проковтнуло своє зернятко і лишилося ні в сих ні в тих. Цілісіньку зиму голодне прострибало.
А не крадь!
Переклад Вікторії Ніколенко.