Казка про родину дроздів і лиху гадюку, яка хотіла поїсти їхніх дітей.
Коментарів: 1. Переглядів: 554Вірші, оповідання та казки про зиму
Коментарів: 2. Переглядів: 3320Любі діти! Мабуть, ви читали дві перші книжечки про Малого й Карлсона, що живе на даху? Третя книжечка оповідає про дальші пригоди цих двох щирих приятелів.
Одного ранку Малий прочитав у газеті, що Карлсона вважають за шпигуна й хочуть спіймати. Малий дуже злякався і вирішив будь-що вберегти Карлсона від такого лиха. Чи він його вберіг, ви дізнаєтесь із цієї книжечки відомої шведської письменниці Астрід Ліндгрен.
Любі діти, ви, мабуть, читали повість відомої сучасної шведської письменниці Астрід Ліндгреп «Малин і Карлсон, що живе на даху». А коли читали, то напевне полюбили і спритного та гострого на язик Малого, і дотепного й веселого Карлсона, що живе на даху, маленького чоловічка з моторчиком на спині, найкращого в світі машиніста, будівельника, кухаря, пожежника, штукаря, майстра малювати півнів, навіть найкращого в світі при-вида та поїдача тортів. У тій повісті Малий попрощався з Карлсоном і думав, що назавжди.
Аж ось Малий залишився сам — захворіли мама, брат і сестра, поїхав у відрядження тато, і тоді знову прилетів Карлсон. Стає цікаво й весело — хіба ж бо може бути нудно з найкращим у світі Карлсоном?
Повість про Малого і Карлсона, що живе на даху, написала для вас, діти, відома шведська письменниця Астрід Ліндгрен. її книги давно вже перекладено багатьма мовами світу, і їх читають діти в різних країнах.
Малий, що про нього розповідається в цій книзі, — звичайний шведський школяр, дуже спритний на вигадки і гострий на язик, хоч, врешті, гарний і добрий хлопчик. Він завів собі чудового приятеля — веселого й дотепного чоловічка Карлсона, що живе на даху. Той Карлсон незвичайна істота. Він має на спині моторчика і вміє літати. Але дорослі не вірять, що Карлсон справді існує, і що б не сталося: чи Карлсон замало не наробить пожежі в домі, чи проріже дірки в простирадлі — в усьому звинувачують Малого. Хіба ж дорослих у чомусь переконаєш?
Карлсон не тільки вміє літати — він, якщо йому вірити, найкращий у всьому: найкращий у світі машиніст, будівельник, кухар, пожежник, штукар, навіть найкращий у світі поїдач тортів. І Малий вірить йому. Принаймні він знає, що Карлсон найкращий у світі товариш в іграх.
Казка про гнома, що жив у підземеллях замку Обу. Переклад з шведської Ольги Сенюк.
Переглядів: 1322Мурашник зачиняється із заходом сонця, а вітер відніс Муравлика на листочкові так далеко! Чи встигне він повернутися додому?
Переглядів: 772Казки Володимира Даля "Війна грибів із ягодами", "Ведмідь-половинник", "Ворона", "Про мишку-шкряботушки", "Лисиці Личаківна" та інші.
Переглядів: 646 Ось вам гномик. Ронтонтомик.
Лісовий такий душок!
Будьте, діти, з ним знайомі,
Хоч той гномик — малючок...
Насипало надворі снігу, снігу!
— О, виліплю снігову бабу! — утішився Петрик.
— О, виліпимо з снігу бабу! — пораділи й сині, з червоними ягодами, рукавички у Петрика на руках.
А Петрик скинув їх та й поклав на купку снігу.
Нагнівались рукавички і надумали втекти від хлопчика. Та тільки скочили на стежку — назустріч їм півень:
— О, які сині човники звідкілясь припливли, та ще й з такими червоними ягодами. Це добре, я давно вже ягід не клював.
Тільки до ягід, а тут де не взялось рябеньке порося — хрюі хрю! на півня, той злякався та навтьоки, а воно тоді до рукавичок:
— Ой, які гарні латочки, у мене таких синеньких немає, самі тільки чорні.
— Ні, ми не латочки, ми рукавички, нас на руки вдягають, а в тебе ж рук немає, навіщо ми тобі? — злякались рукавички.
— Одну — на ніс, одну — на хвіст! — хрюкнуло порося.
Коли як вискочить із-за хати Рябко, сусідський пес. Гав-гав! на порося, воно навтікача, а він до рукавичок:
— То вас на руки надягають? Ну, а я хоч на дві лапи натягну, бо таки геть замерз, снігами бігаючи.
Коли це од сусідового дворища почулося:
— Рябко, Рябко, на кісточку!
Метнувсь Рябко на голос і за рукавички вмить забув.
Побігли вони далі, коли це йде кішка:
— От гарні, тепленькі хатинки будуть моїм кошеняткам! У мене ж їх якраз двойко.
За рукавички — та до хати. Тільки на поріг, а там бабуся Петрикова, що сама ті рукавички виплела й подарувала хлопцеві.
— А, то ви такі, втекли од Петруся! Ще, дивися, й зовсім погубитесь.
Взяла їх, пришила до стьожечки та й почепила на кілочку.
Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky