Любі діти, ви, мабуть, читали повість відомої сучасної шведської письменниці Астрід Ліндгреп «Малин і Карлсон, що живе на даху». А коли читали, то напевне полюбили і спритного та гострого на язик Малого, і дотепного й веселого Карлсона, що живе на даху, маленького чоловічка з моторчиком на спині, найкращого в світі машиніста, будівельника, кухаря, пожежника, штукаря, майстра малювати півнів, навіть найкращого в світі при-вида та поїдача тортів. У тій повісті Малий попрощався з Карлсоном і думав, що назавжди.
Аж ось Малий залишився сам — захворіли мама, брат і сестра, поїхав у відрядження тато, і тоді знову прилетів Карлсон. Стає цікаво й весело — хіба ж бо може бути нудно з найкращим у світі Карлсоном?
Повість про Малого і Карлсона, що живе на даху, написала для вас, діти, відома шведська письменниця Астрід Ліндгрен. її книги давно вже перекладено багатьма мовами світу, і їх читають діти в різних країнах.
Малий, що про нього розповідається в цій книзі, — звичайний шведський школяр, дуже спритний на вигадки і гострий на язик, хоч, врешті, гарний і добрий хлопчик. Він завів собі чудового приятеля — веселого й дотепного чоловічка Карлсона, що живе на даху. Той Карлсон незвичайна істота. Він має на спині моторчика і вміє літати. Але дорослі не вірять, що Карлсон справді існує, і що б не сталося: чи Карлсон замало не наробить пожежі в домі, чи проріже дірки в простирадлі — в усьому звинувачують Малого. Хіба ж дорослих у чомусь переконаєш?
Карлсон не тільки вміє літати — він, якщо йому вірити, найкращий у всьому: найкращий у світі машиніст, будівельник, кухар, пожежник, штукар, навіть найкращий у світі поїдач тортів. І Малий вірить йому. Принаймні він знає, що Карлсон найкращий у світі товариш в іграх.
Казка про гнома, що жив у підземеллях замку Обу. Переклад з шведської Ольги Сенюк.
Мурашник зачиняється із заходом сонця, а вітер відніс Муравлика на листочкові так далеко! Чи встигне він повернутися додому?
Казки Володимира Даля "Війна грибів із ягодами", "Ведмідь-половинник", "Ворона", "Про мишку-шкряботушки", "Лисиці Личаківна" та інші.
Ось вам гномик. Ронтонтомик.
Лісовий такий душок!
Будьте, діти, з ним знайомі,
Хоч той гномик — малючок...
Насипало надворі снігу, снігу!
— О, виліплю снігову бабу! — утішився Петрик.
— О, виліпимо з снігу бабу! — пораділи й сині, з червоними ягодами, рукавички у Петрика на руках.
А Петрик скинув їх та й поклав на купку снігу.
Нагнівались рукавички і надумали втекти від хлопчика. Та тільки скочили на стежку — назустріч їм півень:
— О, які сині човники звідкілясь припливли, та ще й з такими червоними ягодами. Це добре, я давно вже ягід не клював.
Тільки до ягід, а тут де не взялось рябеньке порося — хрюі хрю! на півня, той злякався та навтьоки, а воно тоді до рукавичок:
— Ой, які гарні латочки, у мене таких синеньких немає, самі тільки чорні.
— Ні, ми не латочки, ми рукавички, нас на руки вдягають, а в тебе ж рук немає, навіщо ми тобі? — злякались рукавички.
— Одну — на ніс, одну — на хвіст! — хрюкнуло порося.
Коли як вискочить із-за хати Рябко, сусідський пес. Гав-гав! на порося, воно навтікача, а він до рукавичок:
— То вас на руки надягають? Ну, а я хоч на дві лапи натягну, бо таки геть замерз, снігами бігаючи.
Коли це од сусідового дворища почулося:
— Рябко, Рябко, на кісточку!
Метнувсь Рябко на голос і за рукавички вмить забув.
Побігли вони далі, коли це йде кішка:
— От гарні, тепленькі хатинки будуть моїм кошеняткам! У мене ж їх якраз двойко.
За рукавички — та до хати. Тільки на поріг, а там бабуся Петрикова, що сама ті рукавички виплела й подарувала хлопцеві.
— А, то ви такі, втекли од Петруся! Ще, дивися, й зовсім погубитесь.
Взяла їх, пришила до стьожечки та й почепила на кілочку.
Казки "Незагартований Гвинтик", "Міст", "Паличка-рятівниця", "Від чого хліб росте", "Як Соловейко вскочив у біду", "Малюнок і Чистий Аркуш", "Стара історія", "Послужлива Чорнильниця", "Апельсин і Сонце", "Два майстри" та інші.
Казка про кмітливого одинадцятирічного Свенда, який шукав роботу.
Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky
karlson_prylitae_znovu201214.djvu (5,7 МВ)