ПРО ДВОХ ЦАПКІВ
Пливе річка глибока, а на річці кладка висока, хоч висока, та дуже вузька — перехід для однго цапка. А тим мисом два цапки гарненькі, один білий, а другий чорненький, з двох сторін підхбдять до кладки, а чи розминуться — ні гадки!
Чап-чалап — вже на кладці біленький цап; та й чорний цапок по кладчині зробив перший крок. Один до одного підступають, спересердя бородами махйють.
"Поступись!" — білий цапок каже, а чорненький: "Не поступлюсь, враже!" Вперлися ніжками, вдарились ріжками — стук-стук, аж пішов понад річку гук.
Отак цапки билися, аж у річку з кладки звалилися. Бовть, хляп! — впав у воду білий цап. У ту ж мить чорний стрімголов за ним летить. Тепер, цапки, незгідливі, вперті, разом рятуйтесь від смерти!
ДВІ КІЗОЧКИ
Відси — скеля, а відти — під кручею ріка, попід скелями стежка вузька. Дві кізочки йдуть: "Ме-ке-ке! Ой, лихо, місце вузьке!" Даремний труд, не розминутись їм тут!
"Ме-ке-ке, от диво яке!" Стоять кізки, думають-гадають, борідками розумно махають.
"Ме-ке-ке!" І придумали таке: одна лягла на стежину, зігнула голову і спину, а друга понад нею тільки скік на другий бік!
Чи не диво? Усе скінчилося щасливо. Обидвом кізочкам уже вільний шлях — пішли, тільки хвостики на прощання міх-мах!
Коментарів: 2. Переглядів: 551
Історична повість про життя первісних людей у кам'яному віці, про те, як наші далекі пращури в жорстокій, відчайдушній боротьбі зі стихійними силами природи завойовували собі право на існування, як завдяки відкриттю вогню і винайденню перших знарядь праці людина стала наймогутнішою істотою на планеті.
Переглядів: 202
В номері оповідання, казки, уроки англійської а також розповіді про динозаврів. Крім того є саморобки та головоломки.
Переглядів: 236
Хай матуся твоя не героїня, не пишається красою і на зріст сама невеличка — байдуже. Серед усіх людей вона тобі наймиліша, стомлене обличчя її для тебе завжди прекрасне, і тільки в неї шукаєш ти захисту і розради. Бо вона — твоя мама. Прочитай цю книжку. У ній ти знайдеш слова великої любові до матері — твоєї любові. Узнаєш про багатьох славних матерів,— отже, і про свою неньку теж. Замилуєшся вічною красою материнської доброти і самовідданості.
Переглядів: 1091
— Чи у вас на дачі Яся?
— В нас, — відказує привітно
Жінка в білому халаті, —
Ось ходімо в ліс,
Я кликну
Ясю з батьком погуляти...
Переглядів: 109
Віршики "Травень", "Рута", "Завірюха", "Листопад", "Осінь", "Зимній ранок" та інші.
Переглядів: 185
Підбірка жартівливих віршиків "Дудочку купили", "А самі прибили", "Зрозуміло!", "Що за пташка?", "Що літає", "Перейшов", "Помічниці", "Не перескочив", "Кого любить?", "Те, що хотів".
Переглядів: 260
Збірку складають вірші та оповідання відомих українських та російських письменників Валентина Бичка, Олеся Донченка, Олександра Копиленка, Віри Карасьової та інших про нелегку й благородну працю вчителя — порадника і наставника підростаючого покоління.
Коментарів: 1. Переглядів: 1829
Книжка-картинка.
Мій рідний край, моя земля
Велика-превелика!
Є в ній степи, ліси, поля,
Моря, і гори, й ріки.
Холодні й теплі є місця.
Північні і південні;
Там — сніг та крига без кінця,
А тут — гаї зелені.
Коли ще темна ніч у нас
Чорніє за віконцем,
На Дальнім Сході в той же час
Усе залите сонцем.
Як їхати з кінця в кінець
Через усю країну,—
Найшвидший поїзд навпростець
За тиждень не долине.
Та бистрокрилі літаки
Летять без перешкоди
В усі міста, в усі кутки,
В колгоспи й на заводи.
Летять по радіо слова —
З найдальших далей вісті.
А те, що вимовить Москва,
У кожнім чують місті.
І ми радієм тим вістям,
Що линуть звідусюди:
Живуть однаковим життям
Радянські вільні люди.
Усі однакові сини
Єдиної Вітчизни,
Немов одна сім'я вони,
Хоч мови в них і різні.
І шлють усі хвалу й привіт
Улюбленій країні,
Своїй, найкращій на весь світ,
Радянській Батьківщині!
Коментарів: 4. Переглядів: 287
Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить, —
Така, бач, є у неї сила.
Переглядів: 246
Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky
pro_dvox_capkiv_251213.djvu (2 МВ)