Книги 51 - 60 (всього знайдено 629)
Гвіздок з рідного дому
Казка про кмітливого одинадцятирічного Свенда, який шукав роботу.
Переглядів: 363
gvizdok_090914.djvu (2,3 МВ) 
Казки для Дарочки
Казки видатного чеського письменника про пригоди грайливого цуценяти.
Переклад з чеської Петра Козланюка.
Коментарів: 1. Переглядів: 584
Золотокоса красуня
Давно-давно були собі дід та баба. Жили вони в убогій тісній хатині. Та хоч і важко їм жилося, дуже хотіли вони мати дитину. "Щоб не була пусткою хата", зітхала баба. "Щоб мати підпору на старість", казав дід. Так минав рік за роком, волосся в них все більше сивіло, і смуток звив собі гніздо в їхній хаті...
Переглядів: 320
Казки
Три казки Горького: "Гороб'ятко", "Про Іванушку-дурачка", "Випадок з Євсейкою".
Коментарів: 1. Переглядів: 197
Федорине горе
Віршована казка про нечупару Федору. Переклад Івана Неходи.
Коментарів: 1. Переглядів: 1165
Три казки
Казки "Про дванадцять місяців", "Про сонце, місяць, вітер, про красну Уляну та про двох чарівних коней", "Про Юру та його братів". Переклад з чеської С.Пархомовської.
Переглядів: 437
Слон Трубальський
Вірш про забудькуватого слона. Переклад з польської Марії Пригари.
Переглядів: 345
Троє поросят
Були собі на світі троє поросят. Троє братів. Всі однакові на зріст, кругленькі, рожеві, з однаковими веселими хвостиками.
Навіть імення в них були схожі. Звали поросят: Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф...
Коментарів: 2. Переглядів: 1980
Мишеня і горобенятко
Були собі Мишеня та Горобенятко. Обидва сіренькі, обидва прудкі, обидва моторні. Завжди одне одному допомагали, раду радили.
Якось надумали друзі посіяти пшеницю. Знайшли насіння.
Мишеня писком землю зорало, Горобенятко ніжками її заборонувало. Та й засіяли вони поле пшеницею.
Гарна вродилася пшениця! Горобенятко цвірінькає, а Мишеня з радощів весь час лапки потирає.
Почали вони збирати врожай. Мишеня гострими зубками вижало пшеницю, а Горобенятко обмолотило її крильцями. Але ж і дружно попрацювали!
Зібрали вони врожай, заходилися його ділити на дві рівні купки. Ділили-ділили, але одне зернятко весь час було зайве.
Мишеня й каже:
— Моє зернятко! Коли я землю орало, носа собі обідрало.
— Авжеж!—настовбурчило пір'я Горобенятко.— Гадаєш, мені легко крилами пашню молотити? Досі отямитися не можу, всі крила собі пошарпало.
Сперечалися вони годину, сперечалися другу! Раптом Горобеня схопило зернятко та й полетіло собі. От яке!
І припало все зерно Мишеняті. Зажило воно тоді на славу. А Горобеня проковтнуло своє зернятко і лишилося ні в сих ні в тих. Цілісіньку зиму голодне прострибало.
А не крадь!
Переклад Вікторії Ніколенко.
Переглядів: 305