Книги 101 - 110 (всього знайдено 803)
Зайчик-прибивчик
Поміж бронзовими стовбурами лісу гасав сердитий вітер. Навіяло снігу на промерзлу землю, і в його пухкій постелі шукали притулку лісові мешканці...
Коментарів: 1. Переглядів: 272
zaychyk_prybychyk_050814.djvu (1,7 МВ) 
Чарівне горнятко
Читачеві дарують свої скарби казкарі Івано-Франківщини. Їх мудре слово навчає добру, чесності, хоробрості. Багаті на фантазію, казки відкривають захоплюючий світ і дітям, і дорослим.
Коментарів: 2. Переглядів: 979
Про маленького бичка
Дві казочки для найменших "Про маленького бичка" і "Вузлик".
Коментарів: 2. Переглядів: 341
Троє поросят
Були собі на світі троє поросят. Троє братів. Всі однакові на зріст, кругленькі, рожеві, з однаковими веселими хвостиками.
Навіть імення в них були схожі. Звали поросят: Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф...
Коментарів: 2. Переглядів: 1986
Мураха з жалом
Послухайте, яку дивну історію нам вдалося узнати в густому темному лісі. В тому самому лісі, посеред якого є широка галявина з барвистими квітами і зеленою запашною травою...
Переглядів: 369
Мишеня і горобенятко
Були собі Мишеня та Горобенятко. Обидва сіренькі, обидва прудкі, обидва моторні. Завжди одне одному допомагали, раду радили.
Якось надумали друзі посіяти пшеницю. Знайшли насіння.
Мишеня писком землю зорало, Горобенятко ніжками її заборонувало. Та й засіяли вони поле пшеницею.
Гарна вродилася пшениця! Горобенятко цвірінькає, а Мишеня з радощів весь час лапки потирає.
Почали вони збирати врожай. Мишеня гострими зубками вижало пшеницю, а Горобенятко обмолотило її крильцями. Але ж і дружно попрацювали!
Зібрали вони врожай, заходилися його ділити на дві рівні купки. Ділили-ділили, але одне зернятко весь час було зайве.
Мишеня й каже:
— Моє зернятко! Коли я землю орало, носа собі обідрало.
— Авжеж!—настовбурчило пір'я Горобенятко.— Гадаєш, мені легко крилами пашню молотити? Досі отямитися не можу, всі крила собі пошарпало.
Сперечалися вони годину, сперечалися другу! Раптом Горобеня схопило зернятко та й полетіло собі. От яке!
І припало все зерно Мишеняті. Зажило воно тоді на славу. А Горобеня проковтнуло своє зернятко і лишилося ні в сих ні в тих. Цілісіньку зиму голодне прострибало.
А не крадь!
Переклад Вікторії Ніколенко.
Переглядів: 309
Вихорові подарунки
Жили собі дід та баба. Жили вони бідно-біднісінько, нічого в них не було, тільки й був кіш жита. От одного разу дід і питає:
— Бабуню, що нам робити з цим житом?
— Іди до млина, змели там жито — хліба напечемо, — каже баба...
Переглядів: 189
Казки
Непереливки довелося юнакові, коли він вирушив у далекі мандри. Попав він у рабство до мерзенного плюгавця, і той заходився з нього збиткуватися. Замучився юнак і вже не знав, що діяти. Аж тут зглянулися над ним добрі ворожбити — Об'їдайло, Обпивайло, Морозило — і прийшли на поміч. Як вони визволили юнака з біди, розповідає «Казка про Білого Арапа». Цю казку, а також інші, вміщені в цій книжці, написав класик молдавської та румунської літератури Іон Крянге. Переклад Івана Кушнірика.
Переглядів: 313
Казка
— Ось,— сказав Іванко, кладучи на стіл зошита, давай писати казку.
— Давай,— сказала Оленка, сідаючи на стілець.
Іванко взяв олівця і написав:
«Жив собі король...»
Переглядів: 245